Чтобы уразуметь разницу основания (фундамента) веры основанной на Слове Божьем во время Ветхого Завета и Новозаветный фундамент, основанный на Евангелие. Давайте рассмотрим несколько мест писания гарантировавших верующим, в свое время твердое стояние в вере.
Возьмем, например модные, часто повторяемые местаписания.
Не даст поколебаться ноге моей, не дремлет Хранящий меня. Псалом 120:3. Когда-то я пел вместе со всеми этот псалом и честно верил, что это так и есть! Но сегодня понял, что это не так, согласно Мтф. 7:24-27, нас хранит наша вера в Слова Иисуса, Кровь Христа, а не в то, что сказано в псалме. В Новом Завете Хранящий почти не вмешивается (может и подремать), а зачем? Ведь меня хранит вера в Евангелие и Его Кровь! И я наделен властью над теми, кто мне угрожает.
Мы поем: «Господь моя сила и щит, и упованье мое». Со стороны выглядит смирено и послушно, хотя в Его глазах это лукавство. Т. к. сегодня вера в Евангелие моя сила Римл.1-16 и щит моя вера Еф. 6 глава. А упование несет совершенно другой смысл, нежели как это было во время Ветхого Завета.
Мы поем: «Велики и чудны дела Твои». Но сегодня Его дела делаю я, должен делать я. И поэтому правильно петь: «Велики и чудны дела мои». Но ведь мы в лукавом смирении воспеваем Его дела. А Он на пенсии (сидя в удобном кресле, наблюдает за битвой с неба), т. к. все делегировал нам.
Возвожу мои очи к горам, откуда помощь придет ко мне Псалом 120:1. Как искренне я пел это! Но сегодня ясно, что помощь пришла 2000 лет назад в виде Иисуса Христа. Надо только с этим разобраться, получить откровение.
А легендарный, «охранный», затасканный 90 Псалом? Дисквалифицирован, Кровью Христа! Враги тысячами и десятками тысяч водят хороводы вокруг меня. Но хранить меня не Слово Божие сказанное Им в 90 псалме. А Кровь Агнца! Аллилуйя!
Мы поем: «Для того чтоб побеждать надо Бога прославлять». Но сегодня это истина только отчасти. И те битвы Израиля, когда впереди шла группа прославления, и Он давал победу не имеет такого же смысла. Сегодня расставлены другие приоритеты. На первом месте вера. У прославления есть свое место, но далеко не первое для победы.
Давид часто взывал в псалмах, чтобы Бог его помиловал. И вооружившись той же мыслью, верующие поют: «Помилуй Господи, помилуй Господи, Господи помилуй нас..». Отличие от православных в игре слов. Те поют: «Господи помилуй», а мы «помилуй Господи». На фоне псалмов Давида, это смотрится? Да. Но Господь в шоке! Если в жертве Его Сына мало или недостаточно помилования, то тогда Сам Отец должен сойти с неба и еще раз принести, только уже Себя в жертву за нас. Идиотизм? Да! Но это именно так и выглядит в Его глазах.
И сегодня если ты живешь не по вере Евангельской, хоть исповедуй обетования, хоть провозглашай, хоть исследуй они «Да» и «Аминь» для тебя не станут! Ты вне Воли Божьей, а значит вне Христа!
Аминь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.